ТИ ДЛЯ МЕНЕ, ЯК ЗОРЯНИЙ ЧАС
Моєму сину
ОЛЕКСІЮ
присвячую
Від’їжджаєш і знову зникаєш,
Я від цього сумний кожен раз.
В самоті ти мене залишаєш,
Плаче серце моє водночас.
Твій від’їзд мою душу зжинає,
Усе тіло тремтить і болить.
Знову серденько зустріч бажає,
Пломеніє і жаром горить.
Повертайся скоріше, мій синку,
Тут твій батьківський рідний поріг,
Де зустрінуть тебе твої квіти
Й край пісенних, щасливих доріг.
Знай – моя ти відрада і гордість,
Я тобі завжди вірю, синок,
Відчуваю твою я готовність
Подолати бар’єр у ривок.
Ой, мій сину... Я все відчуваю,
Ти для мене, як зоряний час,
Перемог і наснаги бажаю
Знов і знов, як у перший твій раз.
11.01.2012
(Передруковано, без змін з 7-ї збірки віршів „За все вклоняюсь тобі, земле” с. 95-96)
Сб.10 «Моя любов и счастье»