Почему... Г. Ткачук

Ладомир Михайлов
чому я думаю про тебе,
і прагну смутку того знов?-
став недосяжний - як те небо,
а я шукаю в нім любов…
і в душу сонцем входиш зранку,
не відпускаєш ні на мить,
як чорна кава з філіжанки...
та смак той відчаєм гірчить…
горнусь до тебе знову, милий,
вітрами літніми й крилом,
як птаха зранена, безсила -
в очах шукаючи тепло…

Перевод Ладомир Михайлов

С тобою в мыслях,где б ты ни был,
иду к печали вновь и вновь,
недосягаемый, как небо,
а я ищу, ищу любовь...

Ты входишь в сердце спозаранку,
в нём продолжаешь долго жить,
как кофе... жизнь вся наизнанку...
и вкус отчаяньем горчит.

И льну к тебе я снова, милый,
ветрами летними, крылом
той птахи, раненой, без силы,
Ища в очах твоих тепло...