Сідайте ближче... Будемо мовчати.
Мені сьогодні так потрібні поруч ваші очі!
І серце, вперше за багато років, хоче
Із вашим серцем в унісон стучати.
Та не хвилюйтесь ви, мені не треба чаю!
Я так не хочу у цей вечір церемоній.
Мені достатньо подиху п'янких півоній.
Я їх сьогодні свідками своїми призначаю.
Он вже зірки нахабно захопили небо,
А ви мені ще головне не намовчали.
Які ж ми з вами, правда, дивні стали...
Та, якщо чесно, іншого мені вже і не треба...