Підіймайся з колін, моя люба країно,
Не ховайся у тіні сусідів своїх.
Досить гинути мові моїй солов’їній,
Все, людьми заподіяне, - страшенний гріх.
Хай заплакана в лузі всміхнеться тополя,
Хай лунає над полем чаруючий спів,
Хай дарує навіки тобі пані доля
Лиш щасливе майбутнє на сотні віків.
Хай заграють музики зворушливі ноти,
Щоб долонями пісні вкривалась земля,
Щоб жила Україна без болі й бідноти!
Щоб цвіла Україна міцна і нова!
Щоб спільнота розумних, міцних, незалежних,
Добрих, привітних і незрадливих,
Без «правобережних», без «лівобережних»,
В усьому єдиних, в усьому щасливих
Тобі допомогою стала, мов сталлю,
Закривши спиною тебе від біди;
Захистивши тебе від вогню, від печалі,
Захистивши тебе вже раз і назавжди.
Душу й тіло положим за нашу свободу,
За рідную землю, за спів солов’їв,
І покажем – ми браття козацького роду,
Не страшні нам загрози наших ворогів!
Бажаю тобі, моя люба країно,
Не боятись висловлювать власні думки.
Ти – велика держава, міцна і єдина,
Хай так буде крізь роки, століття й віки!
Хай слова ці лунають на заході й сході,
З Бахмуту до Львова, у місті й селі.
Немає на світі рідніше народу,
Немає на світі миліше землі.