Ось квітку за квіткою в полі зриваю,
Сплітаю бажання дівочі у вінок,
Душа кохання справжнього бажає
І паморочиться від усяких думок,
З ромашкою я на любов закликаю,
А маки, як оберіг від усякого зла,
Барвінок, як дівочу красу незгасанну,
Безсмертник, як лінію свого життя...
ПРИСПІВ:
Ой на Івана, ой на Купала
Випущу у воду вінок свій я,
Хай забирає його сьогодні русалка
По течії до коханого беріжка,
Хай віднесе його, де є моя доля
І чарами ночі дорогу підкаже йому
І як заповіт, слова передасть, що його я,
Що чекаю його...я є...я тут...
Ось і вогонь, що так незгасанно палає,
Як магія, що очищає від нечисті на землі,
Закохані пари так мужньо над ним стрибають,
Віривши, що тепер на віки захищені,
А я так самотньо за цим в стороні наглядаю
І вірю, що колись настане мій час
Взявшись за руки зі своїм коханим
Стрибнувши крізь вогонь, на щастя для нас...
ПРИСПІВ.
Ось сонце сховалось, на небі лиш зорі
І у воді, мов у дзеркалі місяць блистить,
Спускають у річку дівчата сплетені віночки
І ріка всіх бажань течією швидко біжить,
І віру у серці тримають, що щастя прилине
І з самотністью розлучаться назавжди
І я ось на березі, так які всі вірю,
Що там...дочекаєшся мого віночка ти...