Мені вже вдосталь туги-самоти,
Життя - хисткого грунта під ногами.
Я в ніч вдивляюсь: може саме ти
Сьогодні почуваєшся так само?
І крається: "Ну де той кращий день,
З прозорим і таким святковим небом?"
А шлях нас то зведе то розведе,
То cтане тоншім за стрілу дулебів*.
Не збитися, не зхибити, лягти,
Якщо не можешь рухатися далі!
Як виявилось, є живі мости
Не тільки у казковому фіналі!
Дивись, цей міст неначе з кришталю,
Назад, униз - на то хвилин не маю,
З каміння ніжних фраз з твоїм "люблю",
На сходах мого тихого "Кохаю"...
* - Дуле;бы (ст.-слав. Дул;би) — союз восточнославянских племён на территории Западной Волыни в VI—начале X вв.
07.07.16