Паліла маланка нябёсы,
І хмары плылі, як чаўны.
Стагнала ля хаты бяроза,
Нібы-та ўдава ля труны.
О, дай жа цярпення ёй, Божа,
Той час навальнічны пражыць!
Усцешыць, і хто дапаможа
Душу ад бяды засланіць?
А сэрца пяшчоты так просіць,
І думкі вяртаюць назад.
Туды, дзе яснеюць нябёсы
І промень кідае пагляд.
Дзе праўду Бог пораўну дзеліць,
Дзе сэрца там лечыць абшар.
Пакрыўдзіць ніхто не пасмее,-
Не ўспыхне пякучы "пажар".
Дрыжыць у адзіноце старая,
Адводзіць ад хаты бяду.
Стаіць, і як можа, трывае:
- Хай згіну, а дом зберагу!
***
Спасибо большое за прекрасный перевод текста Поэтессе
Любови Григорьевой!
Небеса разрывают грозы,
Плывут тучи, наполнены злобой.
Возле дома стонет берёза,
Словно вдова у гроба.
О, дай же терпения ей, Боже,
Эту грозу пережить!
Утешь её. Кто же поможет
Душу от беды заслонить?
А сердце так нежности просит,
Возвращаются мысли назад,
Где в небесах сквозь просинь,
Луч солнца бросает взгляд.
Где правду Бог поровну делит,
Где сердце ласкает простор
Обидеть никто не посмеет, -
Не вспыхнет горячий костёр
Дрожит в одиночестве старая,
Отводит от хаты беду.
Шепчет берёза усталая:-
Дом спасу, пусть сама упаду.
***
Спасибо большое за прекрасный перевод текста Поэтессе
Юлии Куропата!
Небеса роздирають грози,
Хмари чорні від лютої злоби,
У Берізки скотились сльози
Хитрій бурі вона довподоби!
Дай терпіння благаю Боже,
Цю грозу і цей жах пережити!
Ти утішиш?... Чи Хтось допоможе
Від біди це життя заступити?
Повертаються думки назад,
А вона тільки ніжності просить...
Йде пташиний концерт і парад ,
Там де неба блакитного просинь...
Голос Бога, пісня і доля
Ображати ніхто не посміє, -
Промінь сонця,вітер і воля..
І від щастя берізка німіє...
На одинці тремтить і ридає...
Івідводить від хати біду.
І шепоче, вона, вимовляє:-
Дім врятую -сама упаду!