…недочитаний час і незлічений,
залишає по собі він тінь…
невловимий, сфантазований відчай
у сплетінні ілюзій, із мрій
з вітром хмари розчісує в сні –
розливається світом ефір
будь то музика, вірш…
усамітнених серць голоси
спопеляють себе, не Любов,
що спалила усі сірники,
щоб забули про те, що було…
що ж зробило сліпими двох?..
не дозволить тільки лиш Бог
більше втратити нам Любов!..