Краем света,без вещей,
при Господней при свече
он бредёт так одиноко,
только ангел на плече, -
в никуда, из бытия,
так лилейно, как дитя,
только гонит его в спину
серый маятник житья, -
не блуждал чтоб средь ночей
при Господней при свече,
чтоб по свету не шатался:
всё же ангел на плече.
Веет ветер вихревой,
воет Ирод моровой,
маятник всё шире ходит,
стонет ангел чуть живой...
Ну а он идёт, хотя
уж не дышит и свеча,
лишь уста дрожат и шепчут:
ангел, не свались с плеча.
Із янголом на плечі
Старосвітська балада
Краєм світу, уночі,
при Господній при свічі
хтось бреде собі самотньо
із янголом на плечі.
Йде в ніде, в невороття,
йде лілейно, як дитя,
і жене його у спину
сірий маятник життя, -
щоб не вештав уночі,
при господній при свічі,
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.
Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче бухка.
стогне янгол ледь живий...
А він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча.