Я заповнила світ свій віршами,
Вони різні, сумні і доволі прості.
Один за одним в стрій стають рядками,
І хочуть буть почутими людьми…
Від болю кам’яніє серце,
У радощах, воно продовжує життя.
Пишу, щоби не висохло джерельце,
Щоб не змарніло на сорочці вишиття.
Відходить все, відходить у минуле,
І срібло в скроні замальовує нам час.
Любімося і вірмо у майбутнє,
Поки вогонь горить, поки іще не згас!..