Вертолет… Последняя надежда…
Птица без души… несет тепло…
Ранен я!.. В крови моя одежда…
- Горе, мама!.. Горе к нам пришло…
Я не мог… не мог, пойми, иначе!
Добровольцем… сразу на войну!..
Ты, родная, знаю... горько плачешь…
Сын уехал… защищать страну!
Вертолет... И доктор - Ангел... Рана...
Я вернусь домой… Вернусь... живой!..
- Все со мной в порядке будет, мама!
Скоро буду... рядышком с тобой.
Подойдешь к окошку ранним утром...
Сердце отогреть зари теплом...
Там меня увидишь... солнце будто...
- Буду, мама... я твоим лучом!..
---------------------
Знал, что для нее он... самый-самый!
Так хотел... услышала чтоб мать!..
Посылал слова... с любовью к маме...
А потом вдруг... перестал дышать.
- Мать, прости!.. Не сберегли солдата…
Нет родимой... Звездочки твоей!..
Плачет небо... горькая утрата!..
Полыхает горе на войне...
Отомстим за парня!.. Без сомнений!
Отомстим врагу за боль... вдвойне!
Будут помнить сотни поколений...
Пролитую кровь... в родной стране.
21.07.2016 г.
Фото из инета.
Вибач, мамо...
Вертоліт... Остання вже надія...
Без душі цей птах... та дасть тепло...
Куля в тілі! - Ох, ви ж лиходії!..
- Горе, мамо!.. Горе обняло...
Я не міг, ріднесенька, інакше!..
Таким юним... зброю в руки взяв...
Ти, матуся, знаю... дуже плачеш!..
Син поїхав... захистити край!
Вертоліт... І лікар - Янгол... Рана...
Зникне лихо... наче чадний дим...
- Все зі мною добре буде, мамо!
Повернусь!.. Чекай мене живим...
На зорі звертаєшся до вдачі...
Небо скаже... що війні - кінець!..
Ти мене побачиш... сонце наче...
- Так зігрію... я твій промінець!..
----------------------
Хлопець знав... для неї... самий-самий!..
Так хотів... щоб чула ті слова...
Шепотів... як дуже любить маму...
Але тіло... кинула душа.
- Вибач, мамо!... Твій синок загинув...
Плямочка кривава... Розписи атак...
Він від нас... у другий світ полинув...
Плаче небо... Горя вірний знак...
Ми помстимось ворогам!... На згадку...
долі їх залишимо в вогні!
Пам`ятатимуть усі нащадки...
Кров пролиту... в рідній стороні.
22.07.2016 р.
Фото з інету.