А день плаксиво скиглить за вікном,
За сивим небом поховались хмари.
Дощем накривсь Дніпро, немов сукном,
І почорніли мокрі тротуари.
Літо по-зрадницькі сховалось від дощу
Перед каміном десь гортає книгу…
Водою плачуть листя глоду і плющу,
Десь між гіллям ховаючи тривогу.
А дощ вистукує завзято: До, Мі, Соль.
Із даху ллються дощові струмочки.
Вдягнулось місто в сукню з парасоль.
І плачуть тихо ліхтарів рядочки…
21.07.16. Ольга Заїка