Сьогодні зранку жовтого замало –
і небо сиро нудиться без пари.
Воно і наодинці – досконале,
але… вдягнімо жовті окуляри?!..
І буде сум – у кольорі соломи.
Спалімо? – зараз, поки ми не вдома…
Самотнє небо знову стане сьомим
і ляже нам на плечі невагомо.
В бурштиновий фарбовану годину…
хоча б одну… – у настрою скарбничку:
на нашу несучасну субмарину…
на сонячно розписані дрібнички…