***

Кузьменко Екатерина
Ти мій квиток на поїзд у минуле.
Мій особистий шлях у небуття.
Тебе зімну, спалю і попіл твій розвію.
І розпочну нове своє життя.

Про тебе не згадаю опівночі.
Не напишу про тебе пари слів.
Я житиму без тебе так, як хочу.
Я житиму, як ти не захотів.

Ти мій квиток, без дати на поїздку.
Мій ешафот, моє прокляття крізь роки.
Я навіть імені твого не пам'ятаю,
Не те що дотик ніжної руки...

Парфум твій не впізнаю серед тисяч,
І більше з розуму мене він не зведе.
Іди до біса, зі своїми "пам'ятаєш?".
Не пам'ятаю. Все мені чуже.

Не пам'ятаю, як кохала тебе палко...
Не пам'ятаю. Все давно забули..
Не пам'ятаю наших сонячних світанків.
Прощай. Ти мій квиток в чуже минуле.