…знайоме минуле не в змозі вернутись,
почати спочатку немає часу…
од пам’яті-мови, щоб не відвернутись
малюю не сум, а чарівну весну!..
торкаюсь обличчя спокійного неба,
я так намагаюсь забути грозу,
щоб серце ніколи не відало пекла,
і мріялось нам про любов наяву…
ми б вірили в чудо, без втому, розлук,
посеред безлюддя нічних intermezzo
нічого так просто не сходить із рук,
лунає симфонія щастя безмежно!..