а тихі зорі все мовчали..
і небо вкрили хмари люті,
прокляття стиха навели,
мов, як не вмієш ти любити
лишайся в самоті своїй, сама...
так дивно мені, не сумую..
та й серце спогадів не має...
а потяг плоті, то пусте..
бо серце більше не жадає..
я вільна, і врешті-решт спокійна..
і вже немає туги, болю..
в моїм проклятті лиш тягар свободи..
тепер лиш дихаю... вільно