Відчути почуття і – не вмирати!
Та сьогодення мчить у майбуття.
І ні до чого майже прискіпатись,
Хіба що до коштовного сміття.
Велике колесо катає хтось по небу,
А потім чорний півень зірки п’є
І дзьобає… Летять луска і чебух,
І райдуга півколесом стає.
Лише людина – вперта до нестями –
Надточує дробину все життя
І мріє до зірок піднятись з ями,
Та сьогодення мчить у майбуття.