Ось зберуся – і зроблю добро:
прочитаю безхитрісні вірші.
Голос з залу: «Він – янгольськи пише...».
Голос з темряви: «Біс – у ребро!».
Я багато читатиму – все.
І старе. І нове. І незнане.
Як не спинять – читаю до рана.
Вірш од серця – мов вітром несе.
Я готовий читать і читать.
Серед залів і аудиторій.
Та, як бачу очей твоїх море, –
хочу кинути вірш і – співать...