Чи бачиш те , що бачу я?
Як ні- я допоможу.
У кожного з людей свої слова,
Тому від інших ми такі НЕСХОЖІ.
Щось забагацько дозволяючи собі,
Робити боляче стає, мов діло звички .
Не знаєш ,що це?
То життєві "вчителі",
Вирішують, що твоя доля -їх турба,
Чомусь вважають за потрібне не змовчати ті слова,
А твою душу розгризає впевнена журба.
Ти тільки хочеш жити,
Вони вже поруч,
Тут,
Крадеться чорна птиця
І твоїх починань засипана криниця.
Від своїх внутрішніх відьом,
Від свого втомленого серця,
Дозвольте, я почну, і зупиню цей шторм,
Або вони загублять наші лиця.
А зараз, спробуй ,
Прочитай ізнов вірша.
Знайди себе ,
Як схочеш, щось зміни.
Але ми всі ,такі як є.
І наші спроби зупиниться,
Або до когось донести,
Що маєм почуття.
Хай ваш вогонь, як Мій - горить, пече і злиться,
А чорні язики замовкнуть.