Импровизация на «Ковток синяви» (Шон Маклех Патрик)
http://www.stihi.ru/2016/07/08/41
"Из синевы, которая ищет своего глаза,
пью самый пепрвый"
(Пауль Целан)
Разли́та в чаши Неба синева,
Всем, кто забыт, чья в пепле голова,
Кто шёл сквозь тьму, усталый пилигрим,
За облачный портал...чей путь незрим,
Кто жаждал роз червлёных позарез,
А также деревянный чёрный крест,
Ветвей терновых, долгого пути
Среди камней (не каждому пройти),
Кто, Время обогнав, средь звёзд искал
Прозренья отблеск в холоде зеркал -
До края в чашу Неба синевы.
Когда-то нам не избежать молвы,
Когда-то нас устанут обсуждать,
Когда-то будем тенями блуждать
В бескрайнем царстве памяти и грЕз,
А ныне в наших чашах синь Небес.
Пью самый первый эту синеву -
Ещё семь раз посеребрит канву
Бродяга Месяц в окнах диорам,
Ещё семь дней свирепствовать ветрам,
Пройти ногами по семи горам,
Перины семи туч вспороть крыла́м,
Семь буковых лаптей исшаркать в хлам,
Семь платьев износить - до лоскута.
Покуда приоткроются Врата.
26.07.2016.
___________________________________________________________
Ковток синяви
Шон Маклех Патрик
«Із синяви, котра шукає свого ока,
п’ю найперший.»
(Пауль Целан)
У келихи розлита синява Неба.
Кожному, кого забуто і зневажено,
Кожному, хто крізь темряву йшов
За ворота білих хмар, дорогою прозорою,
Кожному, хто прагнув троянд черлених,
І хреста дерев’яного чорного,
Гілок терену і шляху довгого,
Інколи нескінченного, завжди кам’яного,
Кожному, хто біг з Часом навипередки,
Хто шукав між зірками свічада -
У келих по вінця синяви.
Колись будуть про нас говорити,
Колись будуть про нас мовчати,
Колись будемо блукати ми тінями
У царстві великому мрій і спогадів,
Але нині келихи наші сповнені Небом,
П’ю найперший оцю синяву -
Ще сім ночей блукати срібному Місяцю,
Ще сім днів вітру холодному віяти,
Ще сім гір ногам втомленим перейти,
Ще сім хмар птахам білим перелетіти,
Ще сім черевиків букових протерти,
І сім свит твідових подірявити,
Доки Брама прочиниться.