Казали люди що не судилось,
і наступила холодна ніч.
А серце плакало і тужило-
ти вже ніколи не будеш мій.
Не моя радість, не моі сльози,
ніби нічого і не було.
На ставу верби полощуть коси.
Хитають вітри старий місток
.
Холодні роси на трави впали,
поріс по стежці чортополох.
дДе ми любились де ми кохались
де ми до ранку стояли вдвох
.
Відцвіла вишня осиротіла
заплакав гірко холодний дощ.
Не заспіває хмільне весіля
не станем в парі на рушничок.
А так любилось а так хотілось,
та не судилось та не збулось.