Покотилася сльоза , покотилась…
Та ще десь там у душі причаїлась.
Виплеснула з болем , думку поглинає.
Батько , батечку рідненький…тебе вже немає.
Десять років минулося , а нібито вчора
Життя сповнене було радістю довкола.
Бо ти піклувався про мене і брата ,
Богу дякую , що мала я такого тата.
Ми в добрі зростали , купались в любові.
Ти – порадник , ти – підтримка у ділі і слові.
На столі був завжди хліб, і було до хліба.
Ось, згадалось… і серденько мимоволі тіпа.
Ти пробач , якщо я чимось , батько , завинила,
Я тебе всім серцем щиро так любила.
За твою відвертість і душу відкриту,
За думки мрійливі… ще б жити та жити.
Пам'ятаєш грушу… клапу? Уже постаріла,
Ти до дички прищепив , щоб внучата їли.
Тридцять років , як один… родить без зупину,
До сьогодні я збираю батькову малину.
Ти мав руки золоті, вмів усе робити,
І повчав як правильно , по совісті жити.
Зумів хату для сім'ї ти побудувати,
На тракторі саморобнім любив нас катати,
Їдемо в прицепі, трахкотим селом.
Кажуть : «То Петро поїхав із своїм добром».
З'їздимо на Курилки по білий налив,
Поїдемо на Паськи в вечірній заплив,
Нарвемо матусі квітів польових,
Найгарніших , наймиліших , чарівних таких.
Наламаєм кукурудзи , зварим дома в казані ,
Пироги із яблуками витягнемо із печі,
Під горіхом сядемо за столом разом,
Помідори ,сало , бульба , пахне часничком.
Ми щебечемо про щось , як ті пташенята,
Із роками розумієш – щастя мала хата.
Ладен був ти для малечі , ну хоч що зробити,
Бо не кожен, так як ти, вмів дітей цінити.
Я не відчувала себе сиротою,
Тато , мама , брат , бабуся завжди із зі мною.
А ще ти знаходив час звозити нас в місто,
Хоч в автобусі сільскім було завжди тісно.
Ти мене на руки візьмеш , я схилюсь на плечі.
«Своя ноша не важка»,- говорив до речі.
Ото були де дива:
На базарі продавали малесеньке кошеня ,
А з корзини визирало капловухе цуценя,
Хом'ячки , папуги , білка… Та це ж усе дома є!
Краще гляньте , що купив… сопілочку подає.
Надивимось на усе - і в парк «Перемоги»,
І все ж пішки , ще й в музей… не боліли ноги.
З'їмо по морозиву , вип'ємо ситра,
Тато з лівером собі купить пиріжка.
Їдемо додому радістю окрилені,
Забагатот так емоцій…корабель з вітрилами.
А ще пам'ятаю , як косив пшеницю,
Я підносила тобі холодну водицю.
_ Що б без тебе я робив , моя люба доню?
Так завжди казав…поп'є , змочить шию , скроню.
А ще пам'ятаю я свій випускний,
Ти із нами веселився , бо на вдачу ти хвацький.
Танцював на рівні з молоддю до ранку,
Сонце красне зустрічав з нами на світанку.
На моє весілля проводжав з обори ,
Хустиною за машину , щоб не зріклась двору,
Пам'ятала про батьків , що тебе зростили,
Як квіточку лілеяли і дуже любили.
Не хватить життя , напевно …думкам моїм тісно ,
Батьків не забудемо ніколи їх , звісно.
Мій батечку дорогенький , серце крається навпіл,
В день народження сідаю я без тебе вже за стіл.
А колись в родиннім колі нас вітали… треба ж так,
Народитись в один день…ти Петро «мастак»!!!
Посміхнешся із-під вус…-А що, я такий.
А на вигляд добрий, і простий…простий.
Сім'янин … відразу видно , як же добре було з ним,
Незрівнянним , щирим татом , привітним таким.
Богу дякую , що мала я такого тата,
Він зростив мене й мого молодшого брата,
Ти пробач мені , якщо чимось завинила,
Я тебе , мій батечку , всім серцем любили.
2015р