Ода дуракам, продолжение (Фазиль Искандер,
Мы умного встречаем редко,
Не встретим - тоже не беда.
Мыслитель ищет как наседка,
Не слишком явного гнезда.
Зато дурак себя не прячет,
Его мы носим на руках.
Дурак всех умных одурачит,
И умный ходит в дураках.
Дурак - он разный. Он лиричен,
Он бьёт себя публично в грудь.
Почти всегда патриотичен,
Но перехлёстывает чуть.
Дурак отечественный, прочный
Не поддаётся на испуг
А есть еще дурак побочный,
Прямолинейный, как бамбук.
Хвать дурака! А ну, милейший,
Дурил? Дурил. Держи ответ.
Вдруг волны глупости новейшей
Накрыли, смыли - наших нет.
Бессильна магия заклятья,
Но красной тряпкой, как быков,
Великолепное занятье
Дразнить всемирных дураков!
ОДА ДУРНЯМ, ПРОДОВЖЕННЯ (вільний переклад П.Голубкова)
Розумні - рідкість нині, точно.
Та й не зустрінеш - не біда.
Мудрець шукає, наче квочка,
Не надто явного гнізда.
А дурень - дурі не ховає,
Бо його носять на руках.
Він всіх розумних охмуряє,
Й розумні - в дурнях ходять, жах.
Дурень - він різний. Він ліричний,
Себе публічно в груди б'є.
Майже завжди патріотічний,
Хоч трохи надто десь, але...
Міцніший дурень – свій, столичний,
І переляк - йому не друг.
А є ще дурень потойбічний,
Прямолінійний, як бамбук.
Хвать дурня! Ну, шановний, милий,
Дурив? Дурив. Сідай в тюрму.
А тут нові дурниці хвилі
Накрили, змили – ні Му-му.
Безсила магія закляття,
Одне чудове є заняття -
Червоним чимось, як биків,
Дражни всесвітніх… чуваків!