Один день, одна ніч, і з головою
в тебе, твої очі, коли ти зі мною
так по живому, із дощем, вологому,
менш ніж за годину, так по дурному!
Я приїду знов на день, а нам більш й не треба,
не вільні, один одому потрібні, як пташка з неба,
ми просто говорим, завжди, всі вільні хвилини,
години, ми просто здаємся дурними.
Все схоже - від музики до интиму,
можливо я помиляюсь, але це на хвилину,
не впевненно зізнаємось, як малі діти, це не важливо,
адже нам добре, навіщо ще щось, це мило!
Навіщо серйозність, коли нам ще не двадцять,
нам достатньо іноді помовчати, але коли на дванадцять
напишемо про все і не про що, так мило, коли п"яні,
як приплив, почуттів, емоцій, слів, як цунамі!