Летять мої літа, вже й рахувать не треба.
Вони й любов свята птахами линуть в небо.
Весною все ж птахів ждуть з вирію удома.
Моїм літам назад дорога ж невідома…
Дитинства й юності не вернуться літа,
горить багрянцем осінь золота.
Ось ще один в моїм житті минає рік,
та втратив я тим сизим птахам лік.
Сипнула срібла пізня осінь вже у коси
й зима давно до себе в гості щиро просить.
Та не спішу й назад на літо поглядаю,
свою весну як повернути все гадаю.
Життя людське, воно тоді як пісня світла,
коли в душі буя весна й сади розквітли.
То й на вустах твоїх усмішка щира грає,
вона тобі і людям серце зігріває.
Дитинства й юності не вернуться літа,
горить багрянцем знову осінь золота.
Ось ще один в моїм житті минає рік,
та втратив я тим сизим птахам лік.
02.08.2016