Серпнева ніч...Холодна та ясна.
Сріблолиций місяцьдодолу шле проміння.
Безсоння від думок. Кругом голова.
Постіль моя розпечене каміння.
Я згадую тебе...Дорога у ночі.
Політ над полем... Лиш у двох - самотні.
Наліво поворот. Боротьба душі.
І боротьба двох тіл, що падають в безодню.
Не чули грому ми в пристрасті ночі.
Лиш блискавка світила нам і підглядала.
Як палко цілував та шепотів:"Мовчи!"
Як обіймав, ласкав. Як я тобі віддалась.
Аж ось краплини холодного дощу
Привели у свідомість... Що ж я наробила?
І все ж кохай мене - серцем я кричу.
Бо пристрасть це - нестримна і велика сила.