Уявила, як Емілія по березі із рушником біжить
І зразу ж пригадалася з мого дитинства мить.
Адже рушник за спиною- неначе два крила.
Бо політать хотілося. Була іще мала.
І хоч літа злітають( проте нема в них крил),
Бажання полетіти не втратило ще сил.