Пам"ять моя
Знов образу вчинила,
Руки зомліли
В обіймах землі,
Йти в далечінь,
Безкінечно немилу,
Вже недоречно
І прикро мені.
Пам"ять чекає
Свідомого глуму
Над швидкоплинним
Кордоном ночей,
Не дочекаюсь,
Щоб сонце заснуло,
Мовчки пішло,
Не прикривши очей.
Пам"ять рушає
На долю і світло
Впевненим кроком
По долях живих,
Криком дзвенить
Вічно стигла молитва
Осені щирої -
Сповіді гріх...