Инь- Янь

 
 На гребінях зелених хвиль
 Солодка піна грушевого цвіту.
 Науку пізнання осиль
 Вібраціями серця
 І кілометром сухожиль.
 Стомилась власна суть
 Від бутафорій мішури…
 На цвіт грушевий не дивись згори.
 В нектар жаданного покою,
 На мить цвітіння, стань бджолою.
 Шляхами взлетів і страждань
 Ти не розтратив своє Янь.
 Душа блукала чередою поколінь,
 Аби життя пізнать крізь моє Інь.