Назавжди

Надежда Рубинская
Брості долу схилились в уклоні
І торкаються листям води.
Ми неначе в якомусь полоні
Щастя плину і часу ходи.

Щем у серці мов птах білокрилий.
Відчуваю тих крилець биття.
Назавжди ми з тобою, мій милий.
І назавжди доль наших злиття.

                13.08.2016