Випивай все до дна, не лишай краплин,
Намагайся нічого взяти не забути.
Швидше дочитуй свої безглузді молитвИ,
Бо я не виношу всі ці твої процедури.
Я не хочу більше з тобою говорити
І бачити сірість твоєї райдужки.
Ти заплямувала мої білосніжні вітрила,
Хапаючись за них брудними пальцями.
Кидай речі у валізи, не складаючи,
Лишай ключі на тумбочці і йди.
Хоча, байдуже, можеш навіть їх забрати,
Я все-одно зміню після тебе замки.
Ніколи не тримала слів - тримала мене за шию.
Повсякчас говорила дурниці з розумним виглядом.
Читала мої книжки, нічого там не розуміючи.
Готувала отруту й годувала нею постійно.
Як доп’єш постав чашку на стіл,
Бери валізи й рушай подалі.
Я все життя тепер пратиму вітрила,
На яких ти лишила мої криваві плями.