Ми проживаємо чужі життя,
хоча самі не помічаємо цього.
Такі складні, всередині слабкі,
під впливом нових змін.
Йдучи по тротуару в метушні
ми не сприймаємо цей світ навколо.
Хто ти? Хто я? Пусті тіла.
Є тільки маска на лиці.
Не знаю, може є душа,
бо мусить бути щось доречне.
Тим часом на твоїх очах
відблискує проміння сонця.
Проходить день чи два,
ти стала знову не своя.
А дні летять немов літак,
та повернути час назад ніяк.
Довкола знову тишина,
по горах простирається туман,
у серці ще горить свіча,
та це усе вже не твоє життя.