***

* * *
Поетам, що були, є і будуть.

У вселюдській духовній скарбниці
вдосталь спраглим джерел повноводних,
вдосталь хліба духовно голодним
з неземного ґатунку пшениці.

Там плоди рум’яніють медові.
Вина ще із донашої ери.
П’янко пахнуть горіхи Гомера
та снігами Сибіру – кедрові.

Байрон, Ґете чи в профіль Горенко * –
знані слова та духу Атланти.
За розкішними лаврами Данте
у солдатськім береті – Шевченко.

За рязансько-єсенінським садом
ґрати карцерні лицаря – Стуса.
І в сучасній фользі не візьмуся
неземного знайти шоколаду.

Аж ніякого в тому нещастя,
що метафора в іншому руслі.
І бандура, і арфа, і гуслі –
все з Господнього тільки причастя.

І при чому ж тут вишні чи сало,
огірочки та яблука з діжки?
Мало б людство духовні обніжки,
щоб у світі поетів не стало.

* Горенко-дівоче прізвище знаменитої Анни Ахматової.
––