Всьому свій час.
Бабуся ще була не так стара.
Прудка в ногах, струнка і говорлива.
Ій , іноді, кричала дітвора
не бабо, " Тітко!" Ой, вона раділа!
Кидали погляди чоловіки -
зі спини іще гарна молодиця.
Бабуся рада, хоче три віки
подобатися , тож і чепуриться.
Спідничка модна вище над коліна,
цибаті ноги жилами повиті.
І по плечах розпущені космини-
оце такий з бабусі модний витвір.
І ще й не спить ночами. Встане. Ляже.
Думок у голові, як бджіл роями.
Лиши мене, нечистий, сину вражий!
Відстань, йди до своєі мами!
Поспати дай! Заморена, нічому вже не рада.
Як день наступний із утомою прожити?
А він, вже, тут як тут, і старушенціі дає пораду:-
Бабуська, вже лишай чудити!
Вдягнись за віком, ти вже не дівиця.
Поглянь- глибоке декольте у зморшках.
Цибаті ноги відкрива міні -спідниця...
І, досить, вже ходити по ворожках.
Якщо до цього часу принц не прискакав
на білому коні , як те так часто снилось,
то досить плакати тихенько у рукав-
зверни увагу на онуків милих.
Всьому свій час. І він, якщо, пройшов -
міняйся відповідно новим формам.
Людей смішить заквітчаний горщок,
що кашкою повинен бути повний...
липень- серпень 2016 р