Перевод с украинского:
Серебристые заметки, или Зеркальное
Я в зеркала холод нечасто смотрюсь на закате.
Мы за день устали на пару – и я, и двойник.
Привидишься слабым ещё, и тоскою окатит.
Кому же понравится, пусть промелькнёт хоть на миг?
Вот утро есть утро. Друг друга мы приободряем.
Мы силы полны и энергии. Просимся в бой.
И даже, бывает, один одного мы спасаем –
Подмигиваем отражению: я, мол, с тобой.
А вечером этим четыре руки – не приснилось? –
Работу забытую кинулись делать одну…
Малютка-звезда мне в вихры серебристо вцепилась,
И столько уж лет я упрямицу прочь не стряхну…
******************
Оригинал: http://www.stihi.ru/2016/08/16/113
Я рідко дивлюся увечері в дзеркала холод.
Ми протягом дня одне одного встигли втомить.
І ввечері може привидітись втомлене, кволе.
І це не на радість, хоча промайне лише мить.
Уранці – ми друзі. Всміхаємося і жартуєм.
Ми сповнені сил і енергії. Рвемось у бій.
І ми одне одного іноді навіть рятуєм –
Підморгуємо одне одному порухом вій.
А щось цього вечора кинулись наші долоні
Робити старанно забуту роботу одну...
Малесенька зірка срібляста вчепилася в скроню,
І стільки вже років ніяк її не прожену...
_____________________________
Иллюстрация с Яндекс-картинок