СОНЦЕ
Народила Днина дитину,
Ту дитину сонцем назвала.
На світанку цілу годину
Пелюшками хмар повивала.
А воно не хотіло спати,
Зранку всіх людей побудило.
Розірвало хмарки на шмаття
І у небі голим ходило…
Та того йому стало мало -
Одному ж бо сумно гуляти.
У вікно до нас заглядало,
Доки батько не вийшли з хати…
Далі довго в річці купалось,
Зазирнуло в гніздо лелеки,
З карасем із гачка зірвалось,
Промайнуло над полем в спеку.
В полі всіх дівчат роздягнуло,
Ніби пару собі шукало.
Як знайшло, то про все забуло -
Милу в сутінках цілувало…
А коли полягали спати,
Обійняв я пухку перину
І, немов той орел крилатий,
Вслід за Сонцем у сни полинув…
ВК 2002р.