Маленьке серденько котиться, котиться по підлозі
Бідне, зранене, зупинитись не в змозі
Закотилось в щілину знекровлене, стомлене
Тьохкає, переривається…
Ось, бач – до нього хтось нахиляється
Простягає долоню, торкається боязко.
Довго-довго у нього вдивляється
Раптово впускає з кишені дріб*язок…
Монетки підстрибують, котяться
Застигають навколо щілини
Долонька злякано завмира на хвилину
Чи то такий знак? Чи то помста? Чи нерви?
Чи у Всесвіті обідня перерва?
Миттєвість – все зважити. Відсмикнути пальці?
…Отак не зустрілись небесні блукальці…