Ніхто нікому нічого не винен...
Борги є тільки в серці та думках.
А вони, мов скло - не витвір з глини.
Усмішка крізь біль та сильний страх...
Відображаються в калюжі почуття,
Моє сонце гасне в темряві ілюзій...
Як птах безкрилий виборює життя,
Так думки мене затягують у вузел.
Шкода, що так нестерпно при луні...
А де ж безкрайня далечінь зірок...?
Тече вода із неба, замерзає на землі.
Не послизнутись би, зробивши крок...
Здається, що тільки буря - це мені.
Лічильники рахують - так час минає,
Навкруги світає, живу лише уві сні.
Там я щаслива, немов птах у зграї...