Ось і літо минає, лови його швидше,
Щоб зігрітись в холодну осінню пору,
Бо без світла й тепла не кохатимеш більше,
В двері стукає вересень, хоче до рук.
Та не бійся того, якщо в серці палає.
Зливи вмиють шибки і найвищі дахи.
Не буває гіркої погоди в тім краї,
Де один з багатьох народився і ти.
І нехай вітер свище, зірвав жовте листя!
Дозбиравши останнє цілюще тепло,
Ти співатимеш завше нескорену пісню,
Як знайти та плекати величну любов.