Два роки цьому віршу, та після його написання моя колекція картин про боротьбу України лишилася недописаною. Вірш пояснює чому...
*****
Ти, підійшла до мене не впритик,
а на ту відстань, що можливо змалювати
і в фас, і в профіль твій сьогоденний лик
на фоні вічності зодягненої в лати.
Ти, оголила свою лють криваву,
пишаючись нагим безчестям,
у сподіванні на ганебну славу,
увіковічену чиїмось пензлем.
Ти, позувала впевнено й уміло
показувала смерті й біль утрати,
застиглі сльози в плоті обгорілій...
Та я, цого, не стану малювати.
Ти, виставляла по геройськи груди,
криваві руки зводила істотно,
від твого погляду лягали мертво люди,
та він, не ляже на мої полотна.
(ХТ 30.08.2014)