І котилися хвилі по океану днів...
Я сумую... так, наче лист по вітру.
Він без нього знічився.
Стих.
О-ні-мів.
О, хвилі днів!
Що несуть нам віру.
В майбутні
невдачі і перемоги.
Оббивають пороги
мрій.
Він чий?
Гуркотіло море.
Бездонним нутром
мені.
Я заплющую очі,
і світ, як за юнгом,
на мить не існує.
Немає нічого.
Лиш тихий шепіт мій.
Я сумую...
Я так страшенно сумую.