Часом сльози без причини
Тихо, тихо ллються,
Часом дивнії хвилини
Серцю видаються.
І ридаєш, і сумуєш
У світлій печалі.
Прислухаєшся – і чуєш
Голос в темній далі.
Хто це світить, хто це кличе
У небі зорею?
Хто це манить таємниче
Кудись за собою?
Та дарма будеш чикати
Постаті з туману,
Дарма друга виглядати,
Щоб загоїв рану.
Тільки дивнії хвилини
Душу не лишають.
Тільки сльози ринуть,
А чого ; не знають..
«Земля Люде» 1949-1978 р.р.