Дощ

               
Хвища на дворі і хвища в душі.
Сльота у серці суцільна.
Не зупинити, мабуть, ці дощі –
Видно слабка і безвільна.
Страх і негода все крають мене
Зовсім без втоми і сраму.
Думала, хмара таки промине –
Похибка – знов не вгадала!
Хлющ, а за ним, вірю, сонце зійде –
Закономірність природи.
Та тільки небо все плаче і ллє
В душу солоную воду.