Стелиться моя дорога
Живописними краями
Від порогу до порога
З вдячності думками...
Батьківські благословення
Спину прикривають
Проклина мене свекруха -
Інші в дім приймають...
Кривий Ріг... Хлипнівка... Київ...
Львів... радо стрічають...
Щиро, затишно, з любов’ю
За доньку тримають...
В серці щем на очі сльози
Часом навертає-
Чим я тим не догодила,
Що у Тихім Ставі?..
Вона ж мені на весіллі
Хустки не в’язала...
Мати Божої ікону
І до рук не брала...
Чи я сина не любила?
Чи вірно не ждала?
Чи я їй від всього серця
Всім не догоджала?
А чи він в нашій любові
Та не був щасливий?..
Що розвести п’ятий рік нас
Сенс життя родини...
18.08.2016