Буває, зрозумієш чиюсь душу,
І так поринеш у безмежну глибину -
Відчуєш все, що там роками наболіло,
Але ж зламати важко ту стіну.
Буває, не можливо подолати,
Ті гори із гірких розчарувань.
І не вдається перетнути
Безкрайні ті пустелі із вагань.
І так, буває, доторкнешся
До серця чийогось - так тремтить!
Буває, знайдеш потаємну двірцю
І відчувається...на мить,
Що серце хоче просто серця,
Душа - до рідної душі.
Та іноді, її так просто не відкрити.
І на папір лягають, лиш вірші.