Пучок лучей пульсирует у лета,
Он нынче в душу болью перетёк…
Сползает день, и небо в грусть одето,
Румянец стёк со спелых яблок щёк.
Оттенки в полумгле темнеют тонко,
Халупы в призрак острова собрав,
Кузнечики в ночи смеются звонко
В простынках августовских тёплых трав.
А за селом на жертвеннике чёрном,
Где тени предков бродят взад – вперёд,
Луна ложится – лучезарный жёрнов –
И серебро в степную речку трёт.
Как сладко вдруг запахло свежим сеном,
Знай в медогонке мёды золотИ!
Так почему тревожно и осенне,
Хоть подорожник на душу клади ...
03.09.16
------------------------------
Серпневий вечiр, Людмила Юферова
Пульсує літа невагомий жмуток,
Який у душу щемом перетік…
Сповзає день край неба в сірий смуток,
Стіка рум’янцем з яблукових щік.
В очах темніють вечора відтінки
Й людських обійсть примарні острови…
І цвіркуни у ніч сміються дзвінко
У перкалях серпневої трави.
А за селом на камені жертовнім,
Де можна бачить предків наяву,
Улігся місяць – світлосяйний повня –
І срібло ллє у річку степову.
Як солодко запахло раптом сіно,
Що в медогонці золоті меди!
Чого ж то так стривожено-осінньо,
Хоч подорожник до душі клади…
http://www.stihi.ru/2016/09/01/10322