Ой козаки,ви мої козаки,вірні мої вояки
кожен з нас,як брат за брата,
стійко стоїть, на віки
Ми шабленьку в росу вмочем,
и поїдемо сікти,все те зло що прийшло из даличі
Тож яку підступність треба мати?
щоб Українців,між собою посварить
Вже забули вони братя,
як ми гуляли по Січі.
Тож вернемо нашу славу,
Українську землю,в котре захистим.
Крає заздрість, серце наших ворогів.
Бо немає в всьому світі, такої в людях волі,и краси.
Наша мова соловїна,така гарна,як струмок тиче.
А жінки наші лебітки,з розуму зводять на віки.
Тож заклекаю мої братя, нашу славу, волю зберегти.
Щоб наші діти, жили в мирі, без тої клятої війни.