Як, зопалу, Мазепи виклик
Полтаві на поталу, так
В лабетах України звик я
Ділити з небом крові смак.
Син Катерини в снах Тараса:
Однаковісінько мені,
Якого москаля окраса,
Прокинулася — знов в огні...
На день разів зо сто ошпарить
Отак бруківка байстрюків
Плювками, наче нагаями —
Ох, не однаково мені...
На день отак разів зо двісті —
Затисне: мамо, краще спіть —
На цьому навіженім світі
Нам прокидатися не слід...