Чорнобривцева осінь зітхає:
Вранці холодно, яблука з віт
Так вже зверхньо на нас поглядають,
Ніс ховає у муфточку кіт.
Ми зневірились в ясную днину
Розкіш літа відчути потай.
На одну лиш привітну годину
Сонце пестить замріяний гай.
Дні коротшають, а чорнобривці
Бережуть кучеряву красу.
На строкатій духмяній голівці
Ще гойдають останню осу.
Графика автора