Хуртовина людей не спинила…
Мов на світло метелик летять
В магазини… дарунки купують
Й заклопотані далі біжать…
У них скоро свята новорічні
Ресторан, феєрверки і джаз…
Віхор зло їм в обличчя кидає
Гострі скалки сніжинок й образ…
Висікає з них сльози, сам виє -
з зачерствілих сердець - хоч іскру
Він швидкий, він зі сходу, він бачив
Добровольців, солдат і війну…
Знов судомить у потугах мозок
Ціпеніють в чеканні думки
Застилають погляд мій сльози
Як мороз заплітав був шибки.
Чи живий, чи в теплі мій Азовець?
Боже, дай дочекатись дзвінка…
Мій єдиний, коханий Художник…
Я в розлуці сама не своя…
За вікном роз’ятрилась хурделиця
Замела все по пояс в сніги
А десь там під Гранітним Людина
Що цінніша мені за світи…
29.12.2014